kir-ocz-2Законом України "Про зайнятість населення" (далі - Закон) до основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення віднесено здійснення захисту внутрішнього ринку праці шляхом регулювання залучення до роботи іноземних працівників.

Такий захист здійснюється через:
1) заборону призначення іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці) на певні посади або зайняття ними окремими видами трудової діяльності;
2) надання можливості роботодавцям застосовувати працю іноземців без дозволів - якщо такі іноземці не вступають у трудові відносини і їх діяльність регулюється відповідними державними органами;
3) надання можливості роботодавцям застосовувати працю іноземців без дозволів у визначених сферах діяльності - якщо така діяльність регулюється державними або іншими органами;
4) надання можливості роботодавцям застосовувати працю іноземців без дозволів - якщо такі іноземці мають певний статус, наданий їм державними органами;
5) видачу роботодавцям дозволів на застосування праці іноземців.

1. Частиною 5 статті 42 Закону встановлено, що іноземці не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов'язане з належністю до громадянства України. Такі обмеження введені, зокрема, відносно персоналу охорони (стаття 11 Закону України "Про охоронну діяльність").

2. Частиною 6 статті 42 Закону встановлено, що без дозволу здійснюється застосування праці наступних категорій іноземців, які не вступають в трудові відносини з національними роботодавцями, зокрема:
- представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
- працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт.

3. Згідно частини 6 статті 42 Закону без дозволу здійснюється застосування праці іноземців, які:
- є працівниками іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
- є спортсменами, які набули професійного статусу, артистами та працівниками мистецтва, які прибули для роботи в Україні за фахом;
- є священнослужителями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
- прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
- прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у закладах передвищої та вищої освіти на їх запрошення.

4. Відповідно до частини 6 статті 42 Закону без дозволу здійснюється застосування праці іноземців, які мають певний статус, наданий їм державними органами, і які:
- одержали дозвіл на імміграцію в Україну (мають право постійно проживати в Україні);
- набули статусу біженця; яких визнано особами, що потребують додаткового захисту; яким надано тимчасовий захист в Україні.

5. Видача дозволів на застосування праці іноземців здійснюється відповідно до розділу VII Закону.

Для отримання дозволу роботодавець подає до обласного центру зайнятості заяву (форма заяви затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 858) та відповідний пакет документів (перелік документів залежить від категорій іноземців). З дня отримання заяви центром зайнятості протягом 7 робочих днів приймається рішення про видачу дозволу. За видачу дозволу стягується плата, розмір якої залежить від строку дії дозволу.
Роботодавець може отримати дозвіл, за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як 10 мінімальних заробітних плат (крім окремих категорій іноземців).

Консультації з питань застосування праці іноземців на підставі дозволів надаються в обласному центрі зайнятості за телефоном (0522) 24-64-18 або шляхом безпосереднього звернення.