Відповідно до статті 69 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані забезпечити сприятливі умови праці неповнолітніх, забезпечувати їх роботою переважно в денний час, надавати їм інші пільги, передбачені законом. Підприємство із шкідливими умовами праці створює окремі цехи, дільниці для надання неповнолітнім та окремим категоріям працюючих більш легкої роботи.

Особливості застосування праці молоді, у тому числі дітей, регулюються Кодексом законів про працю України, законами України "Про зайнятість населення", "Про охорону дитинства" та іншими нормативно-правовими актами.

Так, статтею 21 Закону України "Про охорону дитинства" забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, до яких належать:

  • усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
  • використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;
  • використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;
  • робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про зайнятість населення" студенти закладів фахової передвищої та вищої освіти, учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", освітньо-професійним ступенем "фаховий молодший бакалавр", освітнім ступенем "молодший бакалавр", "бакалавр", "магістр" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. У разі коли в період стажування особа виконує професійні роботи, підприємство за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 № 20 затверджено Порядок укладення договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях і Типову форму договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях.

Розділами XIII "Праця молоді" та XIV "Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням" Кодексу законів про працю України регулюються питання трудових відносин молодих працівників. Передбачено, зокрема, що неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. На кожному підприємстві має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років (із зазначенням дати їх народження).

Інформація щодо віку неповнолітнього, з якого допускається укладення трудового договору, заборони застосування праці неповнолітніх на певних роботах викладена у рубриці "Легальне оформлення трудових відносин".

Відповідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання повинні не пізніше ніж за 2 місяці до вивільнення подавати територіальним органам державної служби зайнятості інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності або штату працівників. При вивільненні державних службовців така інформація має подаватися не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.03.2021 № 563, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2021 за № 445/36067, затверджено Порядок подання форми звітності № 4-ПН “Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці”. Цим же наказом затверджено форму звітності № 4-ПН “Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці”.

Форма звітності № 4-ПН подається підприємствами, установами, організаціями до базового центру зайнятості / філії обласного центру зайнятості за місцем провадження їх господарської діяльності.

У формі зазначаються:
- найменування професії (посади) відповідно до Національного класифікатора України "Класифікатор професій";
- кількість осіб, яких передбачається вивільнити;
- дата наказу, яким було попереджено працівників про заплановане вивільнення;
- дата запланованого вивільнення працівників.

Форма підписується керівником підприємства (установи, організації) або особою, відповідальною за подання інформації.

Відповідно статті 69 Господарського кодексу України підприємства з правом найму робочої сили мають забезпечувати визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту.

Соціальні зобов'язання роботодавців регулюються також Кодексом законів про працю України, законами України "Про зайнятість населення", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:
-один з батьків або особа, яка їх замінює і:
-- має на утриманні дитину (дітей) віком до 6-и років;
-- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14-и років або дитину-інваліда;
-- утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
- особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
- молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
- особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;
- особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
- учасники бойових дій (зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту");
- непрацюючі працездатні особи, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.

Для працевлаштування зазначених громадян (крім осіб з інвалідністю, норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та непрацюючих працездатних осіб, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям) підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Роботодавці самостійно розраховують квоту, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрів зайнятості.

Для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років, підприємствам з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб встановлюється квота у розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників.

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян, про що роботодавці інформують щороку державну службу зайнятості. Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2013 за № 841/23373, затверджено Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Згідно частини 2 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у статті 14 цього Закону (крім інвалідів), з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у 2-кратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Державним центром зайнятості розроблено покрокову інструкцію, щодо того, як ФОПу без найманих працівників отримати допомогу по частковому безробіттю.

Для отримання фінансової підтримки від держави, підприємець має зробити усього шість простих кроків.

 1 Зверніться до центру зайнятості або філії обласного центру зайнятості за місцем сплати ЄВ упродовж 90 днів з моменту  зупинення чи скорочення діяльності.

 2 Далі – підготуйте необхідний пакeт документів:

 • заява на отримання допомоги в довільній формі;

 • копія наказу з датою зупинення чи скорочення діяльності;

 • довідка про сплату ЄВ за останніх 6 місяців;

 • відомості до Додатку 2 Порядку.

       3. Оригінали документів подайте  до центру зайнятості.  Як це можна зробити? Одним зі зручних для вас способів – або поштою, або ж через скриньку для кореспонденції в центрі зайнятості.

      4. Упродовж трьох робочих днів центр зайнятості перевіряє документи. Якщо ж є помилки чи неточності, наші спеціалісти повідомлять про це. Ви матимете 5 днів, щоб подати новий або виправлений пакет документів.

      5. Рішення щодо надання допомоги приймає  Кіровоградський обласний центр зайнятості.

      6. Після одержання коштів на свій рахунок, центр зайнятості переказує їх фізичній особі-підприємцю.

Нагадуємо: допомога по частковому безробіттю не оподатковується.  Допомога встановлюється за кожну годину скорочення діяльності та із розрахунку двох третин від бази нарахування ЄВ, але не більше мінімальної заробітної плати (4723 грн) на місяць. Допомога надається на період  зупинення чи скорочення діяльності та впродовж 30 календарних днів після завершення карантину.

Кваліфіковану консультацію або ж більш детальну інформацію щодо виплати допомоги по частковому безробіттю ви можете отримати у будь-якому центрі зайнятості.

 

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" до основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення віднесено:

- створення умов для розвитку економіки та сприяння створенню нових робочих місць;
- заохочення роботодавців, які створюють нові робочі місця.

Заходами зі сприяння створенню нових робочих місць є:
- компенсація фактичних витрат у розмірі 50% суми нарахованого єдиного внеску;
- сприяння зайнятості населення під час реалізації державних цільових програм та інфраструктурних проектів;
- компенсація фактичних витрат у розмірі єдиного внеску при працевлаштуванні громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці, та громадян, які працевлаштовуються суб’єктами малого підприємництва (на нові робочі місця).

Сприяння зайнятості населення під час реалізації державних цільових програм та інфраструктурних проектів реалізується відповідно до статті 25 Закону та постанов Кабінету Міністрів України від 13.05.2013 № 365 “Деякі питання реалізації статті 25 Закону України “Про зайнятість населення”.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про зайнятість населення” держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками, у тому числі, статі. Забороняється в рекламі про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній із статей.

Стандартом організацій України “Недискримінаційна реклама за ознакою статі” (СОУ 21708654-002-2011) створено механізм саморегулювання ринку реклами з метою підвищення соціальної відповідальності бізнесу, формування культури маркетингових відносин та попередження розповсюдження дискримінаційних практик засобами реклами. Стандарт стосується усіх засобів реклами. Стандарт призначено для юридичних і фізичних осіб, органів виконавчої влади та інших організацій, які замовляють, розробляють, займаються виготовленням, розміщенням реклами, розробляють тестування, моніторинг та експертизу реклами.

Дискримінацією за ознакою статі визнаються дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків.

Реклама не повинна:
- принижувати права чи применшувати значущість обов’язків, очікувань, відносин та суспільних ролей людей однієї чи іншої статі;
- нав’язувати або пропагувати негативні стереотипи щодо соціальних та статевих ролей жінок і чоловіків;
- пропагувати сексуальні образи та насильство;
- застосовувати двозначних виразів, які можуть бути трактовані, як образа для людини однієї чи іншої статі.

Реклама вважається дискримінаційною за ознакою статі якщо зображує чи описує жінку або чоловіка як прикрасу чи сексуальний об’єкт, включає натяки на статеві стосунки та сексуальність людей, які нічим не пов’язані з рекламованим продуктом.

" "